Жашківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.. №2

 Грані  таланту

«Я дякую, земле, за те, що зростила»

Люблю безмежно рідний край,

Де народився і зростаю

Красу полів, лісів розмай

Що нашу землю прикрашають.

І де б не був, в якім краю,

Почувши пісню солов’їну,

Згадаю рідну сторону

І своє місто на Вкраїні.

                                                                           В. Гребенюк,

                                                   «Люблю безмежно рідний край».

  Погляньте на карту нашої Батьківщини. У центрі України, на одній з найбільших автомагістралей, що перетинає країну з півночі на південь, розташоване м. Жашків. Мирний, хліборобський край. Край, де з прадавніх часів жили працьовиті, співучі люди, які у грізні часи кидали чепіги плуга і брали до рук шаблю. Щоб відстояти рідну землю.

 Хто не чув про Дрижипільську битву. А про Порфірія Демуцького. Чи хто не захоплювався фільмами, знятими Данилом Демуцьким, не зачаровувався книгами Докії Гуменної, поезії Валерії Гуртовенко. І нині пишається Жашківщина своїми синами: академіками і просто талановитими людьми.

  В м. Жашкові живе і працює звичайна людина, неординарна особистість, віртулз, музикант, пісняр, поет, автор музичних творів, лауреат районних і обласних конкурсів, член спілки самодіяльних композиторів, дипломант Всеукраїнського конкурсу  «Учитель року», керівник вокального ансамблю «Жашківчанка», заслужений працівник культури України Гребенюк Володимир Якович.

    Гортаєш сторінки поетичних збірок… В них вічні істини – добро, вірність. Любов, роздуми про сенс життя, далекий спогад дитинства, ніжні і щирі рядки про найріднішу і найсвятішу людину  матір, неповторність української мови, любов до рідної землі, України. Розумієш : В.Гребенюк – справжній майстер, людина з щирим і відкритим сердцем, а його творчість – взірець художньої досконалості.

Девіз і кредо творчості митця:

Я служитель муз, такий простий,

Переповнена душі скарбниця.

Це тому, що світ , таки, не злий,

Лиш потрібно пильно придивитись.

Ознайомимося ближче з життєописом поета, увійдемо у його світ.

Його біографія, на перший погляд, нічим особливим не відзначалася. Народився В.Я.Гребенюк 25 березня 1952 року в с.Верхнячка Христинівського району Черкаської області в родині службовців. Мама, Марія Савівна, працювала фельдшером-акушером, а батько, Яків Павлович, військовим. У 1954 році родина переїхала в Жашків.  Любов до  музики  полонила  Володю  ще  з  дитинства,   і  зовсім випадково.  Тато купив баян, і чи то в данину моді, чи престижу, в музичну школу попрямувала старша сестра Валентина. Для неї навчання стало примусом, а Володя невимушено і швидко схоплював музичну грамоту, маленькими пальчиками спритно бігав по блискучій клавіатурі, самотужки вивчаючи різноманітні мелодії. Зрозумівши, що зробив помилку щодо музичного майбутнього доньки, батько благословляє на цю тернисту доріжку сина. У 1959 році  Володя пішов у перший клас Жашківської середньої школи №2.  У  1967 році закінчив він музичну школу, а згодом, у 1969 - році  середню школу №2.  І ось  він виконує інтернаціональний обов'язок в центральній групі військ у Чехословаччииі. Так склалися обставини, що музика не залишала його. Володимир грає на валторні у штатному військовому оркестрі. Юнак ні на мить не розлучався з баяном, тому і вирішив майбутню долю— стати музикантом. 1972 рік. Володимир навчається в Уманському державному музичному училищі по класу "баян" і закінчує його з відзнакою. З 1986 року- заочно навчається у Київському державному педагогічному інституті ім. М Горького  у композитора Корецького на музичному факультеті.

 Чи жалкував з приводу того відчайдушного рішення, коли довелося зважувати на терезах життя: де приякоритись? Він обрав Жашків. Тут і почалося його вчителювання. Працю учителя ні з чим не можна порівняти, ні зіставити. 25 років віддав педагогічній ниві, спочатку Жашківській дитячій музичній школі, а потім - рідній №2.

  З 1976 року - викладач по класу баяна Жашківської дитячої музичної школи, учитель музики середньої школи №2. Двадцять років очолював відділ народних інструментів. Професійну діяльність поєднував з художньою самодіяльністю районного Будинку культури. Володимир Якович створив жіночий вокальний ансамбль «Жашківчанка», який визнано народним. У музичній діяльності розкрився талант В.Я. Гребенюка як викладача і композитора, поета, оранжировщика вокальних, інструментальних творів. Увесь час на сцені, охоче і завзято на професійному рівні акомпанує і дорослим і зовсім юним самодіяльним артистам.Працюючи з дітьми, віддає їм часточку своєї душі, а від них черпає безпосередність, завзяття, молодечий запал, снагу до життя, щоб творити на благо людей.Храм науки… З нього починаються всі життєві стежини для кожного з нас. Увійдеш до нього – не вийдеш байдужим. Бурхлива енергія нестримно несе дитину до берегів любові, надії, віри та мудрості.Дякую тобі, вчителю, за свячено дійство. Ти повів нас у незбагненний світ. Як той Мойсей, ти шукав для кожного з нас «землі обітованої». Ти дав нам крила, і ми полетіли, взявши з собою могутність, розум, багатство думки, емоційне піднесення, незалежність і впевненість.

Для Володимира цей політ був справжньою мандрівкою. Невід’ємною часткою життя стали книга, музика, поезія, пісня. У сумні і радісні хвилини він звертався до музики.Щасливий той, хто лічить зорі в небі. Щасливий тому, що має свою зорю, що світить все життя. Так на небозводі  запалала  муза-зоря для Володимира Яковича Гребенюка.

Творчий доробок - сотні пісень, які ввійшли в музичні та поетичні збірки «Україно моя росяниста», «Жашківщина», «Супутник учителя музики».Співпраця з поетом В.Призом подарувала шанувальникам творчості Гребенюка до 40 пісень (збірки «Щира пісня хай лине», «Даруй завжди добро», «Журавлині ключі».Пісні В.Гребенюка рекомендовано Міністерством освіти і науки України для вивчення у розділі «Мистецтво» учням 3-4 класів.

Линуть чаруючі звуки баяна,

А ще чарівніше пісня звучить…

Пісня моя, ти єдина жадана

І задля тебе так хочеться жить.

                                                                      Володимир Гребенюк

На уроках музики в початкових класах В.Я.Гребенюк приділяв багато уваги збагаченню пісенного репертуару. Понад 400 пісень створено для дітей різного віку. Деякі написані на власні вірші. Багато пісень стали відомими і поповнили репертуар учителів музики в школах району та області.В пісенному репертуарі враховані вікові особистості школярів, складність поетичного слова, методична структура, виховне значення пісні.На уроках Володимир Якович звертав увагу на ритмічні ігри, гру на музичних шумових інструментах.Діти навчалися хоровому співу, музичній грамоті, вмінню слухати і аналізувати твори. Цікавими були уроки, проведені на природі. Школярі вчились слухати музику природи, бачити світ краси.    Багато учнів , які навчалися в класі  В.Я.Гребенюка, обрали музику своєю професією. Після закінчення музичної школи навчалися у музичних та педагогічних  училищах. Деякі з них сьогодні працюють поряд зі своїм учителем і наставником : Немна А.П., Самборський О.О., а такі учні  як Господенко Ю., Мельничук Ю., Гордійчук Н., Лясковська Л. - стали викладачами музики в загальноосвітніх навчальних закладах.

Школа зростає учителем.

Наша праця проходить у світі дитинства – ось про що не можна забувати ні на хвилинку. А це особливо, ні з чим не порівняний світ. Потрібно знати цей світ – але цього мало. Потрібно вжитися у світ дитинства. В кожному учителю повинна сяяти і ніколи не згасати маленька іскорка дитини.                В.О. Сухомлинський                           

Творчість В.Гребенюка багатогранна. Прислухаймося    ж    до    співучого    джерела    поезій  В.Я. Гребенюка.

           Прадавня Жашківська земля... Відлуння воєн, побоїщ, гірка недоля народу, котрий пізнав гноблення чужинців. Та не скорилася ця земля: квітувала рястом, посміхалася соняхом у полі, калиновим кетягом, чорнобривцями та мальвами залишала спогад тим, хто надовго покидав її. І ніхто не зміг знищиш тебе, народе наш, мужній і могутній. На турецьких галерах ти виживав, бо знаходився якийсь добрий козак та й викуповував тебе з неволі.

 Український поет, якщо він поет справжній, не може не бути громадянином, тобто людиною, небайдужою до долі Батьківщини. Кожний народ, кожна нація мають святе право на свою державу. Не можна забути рідного краю, як не можна забути матері й батька, їхньої мови й історії свого народу минувшини і сучасності.                                                  Сьогодні багато написано і сказано про втрату сучасною людиною гармонійного спілкування з природою. Постійно звучать заклики до відновлення такої гармонії. Поезія Володимира Яковича з екологічної теми змушує пройнятися тривогою за долю нашої природи. Спілкування з поезією - це завжди важливий урок, на якому навчаєшся речам простим і мудрим. І якщо на цьому уроці ти є старанним і розумним учнем, то зрозумієш, що природа - це не просто буденні ліси, степ, трава, річка, тумам, сонце, дощ і вітер, а дарований Богом дивосвіт, у якому ти знаходиш красу, спокій, взаємовиручку, відновлюєш сили, заряджаєшся радістю існування.                     

Пройшли крізь шалене пекло війни і в афганських горах знайшли свою передчасну смерть  наші земляки: Буткевич О.Г. (с.Шуляки), Громовий С.В.(м.Жашків), Король С.В.(м.Жашків), Парубок В.О.(с.Королівка), Савич В.В.(м.Жашків), Хуторянський В.І.(с. Олександрівка). Ідучи на війну, вони думали, що несуть визволення приниженим і поневоленим, захищають нове життя.   Скільки болю і гіркоти в віршах В.Гребенюка, присвячених молодим юнакам, які віддали своє життя і увійшли в безсмертя. Вирує навкруги життя, білим цвітом квітуть сади, а пам’ять  про них живе в наших серцях.                                Браво, маестро!

На обласному конкурсі «Учитель року», який проходив в м. Черкасах (2001р.) Жашківщину представляв наш земляк, учитель середньої школи В.Я.Гребенюк.Серед 20 конкурсантів увійшов в трійку кращих, показавши професійну майстерність, ерудицію. В фініші конкурсу в номінації «Музика» його  нагороджено дипломом управління освіти і науки облдержадміністрації та обласного комітету працівників освіти і науки і присвоєно звання «Учитель-методист».В.Гребенюк представляв наш район і на Всеукраїнському конкурсі «Учитель року»(м. Миколаїв), посівши почесне третє місце.

Природа виявилася щедрою до цієї людини. Музикант, поет, композитор, гуморист, люблячий батько і дідусь. Чи не багато для однієї людини? Зовсім ні. Завжди знаходиться час, щоб і онуків побавити. Улюбленицею і  є найстарша онука Діана. Разом з дідусем  дівчинка 20.04.2009 р. у с. Сингаївка Шполянського району на обласному фестивалі родинної творчості «Родинні скарби Черкащини» представляла сімейний дует.(Пісня «Малюнок на асфальті». ІІ місце).

У 2009 р. Діана разом з дідусем були дипломантами Міжнародного дитячого пісенного фестивалю «Чорнобаївські зорепади».  В день свята Незалежності (15 річниця) радісна звістка прийшла в родину поета: за видатний внесок в розвиток музичного мистецтва В.Гребенюку присвоєно звання Заслуженого працівника культури України.

    Якщо не розповідати про Володимира Яковича як гумориста, то його характеристика буде зовсім не повною. Він має дар вбачати в повсякденному житті, незвичні ситуації, вислови, що викликають у читачів щирі посмішки. «Сміх – це здоров’я»,  - вважає В.Гребенюк і зміцнює його своїми гуморесками:

Сміх – це здоров’я!

Здоров’я – це сміх,

Якби моя воля,

                                      Смішив  би усіх!                           

У  круговерті проблем і повсякденності часом забуваєш про швидкоплинності життя. І саме вони, наші талановиті, трішки дивакуваті люди, пробуджують наші душі і заповнюють їх прекрасним, чистим і вічним. Та власне, краще не сказати, як сказав про це сам Володимир Гребенюк:

Нехай летять літа,

Хода уже не та.

Зате душа джерельна,

Як криниця.