НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДАХ

                 1. Декларація прав дитини (проголошена генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року)

            Генеральна асамблея проголошує цю декларацію прав дитини з ме­тою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх влас­ного блага і блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровіль­ні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів:

Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винят­ків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.

Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути за­безпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умо­вах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Принцип 3. Дитині має належати від її народження право на ім'я і громадянство.

Принцип 4. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення, їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічно­му або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні ре­жим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.

Принцип 6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зро­стати під опікою і відповідальністю своїх батьків та в будь-якому разі в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; мало­літню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про ді­тей, що не мають сім'ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має біти безкоштовною і обов'язковою, в будь-якому разі на початкових стадіях, їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному і культурному роз­виткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Принцип 8. Дитина повинна за будь-яких обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу.

Принцип 9. Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Вона не повинна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі.

Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного віко­вого мінімуму; їй жодному разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові.

Принцип 10. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повному усві­домленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

 2. Конвенція про права дитини (витяг)

      Метою цієї Конвенції є встановлення стандартів для захисту дітей від зневаги та образ, з якими вони стикаються до певної міри щодня в усіх країнах. В ній беруться до уваги різні культурні, політичні та економічні особливості держав. На першому плані в цьому докумен­ті стоять інтереси самої дитини. Права, викладені в Конвенції, умовно можна поділити на три частини:

     Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати пев­ні послуги та мати доступ до того й того (мова йде про ім'я та гро­мадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами та сиротами).

Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди ди­тині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної чи сексуальної експлуатації, фізичного чи психічного знущання).

     Участь: дитина має право бути почутою, коли приймають рішен­ня, що стосуються її життя. Підростаючи, дитина повинна мати де­далі більше можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя (наприклад, користуватися свободою думки та слова, вибору культури, релігії та мови).

 Преамбула

       Преамбула задає тон, у якому будуть інтерпретовані 54 статті Конвенції. Тут згадуються основні документи ООН, які передували Конвенції і які мають пряме відношення до дітей, оскільки в них вка­зано на важливість сім'ї для гармонійного розвитку дитини, важливість спеціальної охорони та опікування, в тому числі належного правового захисту як до народження, так і після нього, а також на важливість традиційних і культурних цінностей кожного народу для розвитку ди­тини.

Стаття І. Визначення (дефініція) дитини

Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річНого віку, якщо за законом, застосовувати до такої дитини, вона не досягає повноліття раніше.

Стаття 2. Принцип недискримінації

Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискриміна­ції. Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом держави. Дер­жава має обов'язок захищати дитину від усіх форм дискримінації.

Стаття 3. Якнайповніше забезпечення інтересів дитини

У всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна приділятися якнайповнішому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 4. Здійснення прав

Обов'язок держави — забезпечити здійснення прав дитини, викла­дених у цій Конвенції.

Стаття 5. Права та обов'язки батьків, сім'ї та громади Держава повинна поважати право батьків та сім'ї на виховання дитини.

Стаття 6. Життя, виживання та розвиток

Дитина має право на життя; обов'язком держави є забезпечити виживання та розвиток дитини.

Стаття 7. Ім'я та громадянство.

З моменту народження дитина має право на ім'я і набуття громадян­ства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.

Стаття 8. Збереження ідентичності.

Держава зобов'язана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена.

Стаття 9. Принцип нерозлучення з батьками

Дитина має право підтримувати контакти зі своїми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, ув'язненням чи смертю когось із батьків, держава по­винна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім'ї.

Стаття 10. Возз'єднання сім'ї

Прохання про виїзд із країни чи в'їзд до неї з метою возз'єднання сім'ї повинні розглядатися гуманним чином. Дитина має право підтримувати регулярні контакти з обома батьками, якщо ті живуть у різних країнах.

Стаття 11. Незаконні переміщення та неповернення дітей

Держава повинна вживати заходів для боротьби з викраденням дітей партнером чи третьою стороною.

Стаття 12. Висловлення поглядів

Дитина має право на висловлення своїх поглядів і на те, що її погляди братимуться до уваги.

Стаття 1З. Свобода на самовираження та інформацію

Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різних фор­мах, в тому числі у мистецькій, письмовій чи друкованій формах.

Стаття 14. Свобода думки, совісті та релігії

Держави повинні поважати права та обов'язки батьків спрямову­вати розвиток дитини у сфері її думки, совісті та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються.

Стаття 15. Свобода асоціацій

Дитина має право на свободу асоціацій та мирних зборів.

Стаття 16. Особисте життя, честь, гідність

Жодна дитина не може бути об'єктом втручання в здійснення її права на особисте і родинне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції.

Стаття 17. Доступ до інформації та засобів масової інформації Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних дже­рел; слід заохочувати засоби масової інформації приділяти особли­ву увагу меншинам, є також захистові дитини від шкідливих для неї матеріалів.

Стаття 18. Батьківська відповідальність

Обоє батьків несуть відповідальність за виховання дитини. Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихованні дітей.

Стаття 19. Насильство та недбале поводження (з боку сім'ї чи опікунів)

Держава має обов'язок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соціальні програми та інші форми боротьби проти жор­стокого поводження з дитиною.

Стаття 20. Догляд за дитиною в разі відсутності батьків

Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд в разі вдсутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке пра­во, зобов'язана належним чином враховувати етнічне походження, релігійну і культурну належність і рідну мову дитини.

Стаття 21. Всиновлення

Держави повинні забезпечити щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні органи. Всиновлення в іншій країні може прийматися до розгляду лише тоді, коли неможливо вирішити це пи­тання на національному рівні.

Стаття 22. Діти-біженці

Діти-біженці потребують спеціального захисту. Державі повин­ні співпрацювати з міжнародними компетентними організаціями з питанні захисту такої дитини та допомагати дітям, що розлучені із своїми родинами, віднайти їх.

Стаття 23. Діти-інваліди

Діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя.

Стаття 24. Охорона здоров'я

Дитина має право на послуги системи охорони здоров'я і на за­соби лікування хвороб та відновлення здоров'я, а також на поступо­ву заборону традиційних методів лікування, які негативно впливають на здоров'я дитини.

Стаття 25. Періодичний перегляд опікунства

Дитина, яка віддана під опіку, захист чи лікування, має право на періодичний перегляд якості такого піклування.

Стаття 26. Соціальне забезпечення

Дитина має право на соціальне забезпечення.

Стаття 27. Рівень життя

Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов життя, потрібних для її розвитку, навіть тоді, коли один із бать­ків живе поза межами країни проживання дитини.

Стаття 28. Освіта

Держава визнає право дитини на безплатну початкову освіту, до­ступність професійного навчання та дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу.

Стаття 29. Мета навчання

Освіта повинна бути спрямована на розвиток дитини та талантів, підготовку до самостійного життя, виховання поваг до прав людини, а також до культурних та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, а також цінностей інших народів.

Стаття 30. Діти національних меншин та корінного населен­ня

Дитина, яка належить до якоїсь національної меншини чи до корін­ного населення, має право виховуватися у своїй культурі, а також користуватися рідною мовою.

Стаття 31. Відпочинок і дозвілля

Дитина має право брати участь в іграх і розважальних закладах та брати участь у культурному житті і займатися мистецтво. Стаття 32. Економічна експлуатація

Дитина має право на захист від експлуатації та шкідливих для її здоров'я видів робіт.

Стаття 33. Наркотичні та психотропні речовини

Держава повинна захищати дитину від незаконного вживання нар­котичних засобів та психотропних речовин і не допускати використання дітей у виробництві таких речовин та торгівлі ними.

Стаття 34. Сексуальна експлуатація

Держава повинна захищати дитину від сексуальної експлуатації, зокрема від проституції та використання дітей у виробництві порног­рафічної продукції.

Стаття 35. Викрадення, торгівля та контрабанда

Держава зобов'язана не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.

Стаття 36. Інші форми експлуатації

Держави зобов'язані захистити дітей від усіх форм експлуата­ції.

Стаття 37. Тортури, смертна кара, позбавлення волі Держава має обов'язок піклуватися про дітей, що перебувають в ув'язненні.